Олег Савка готовий до кандидування в мери Калуша

0
432

Про рухівський шлях. Про перші враження від депутатської роботи. Про ставлення до проблеми колишнього кінотеатру “Відродження”. Про поради для молодих активістів. Про балотування в мери Калуша. Про це та багато іншого в текстовій версії інтерв’ю з депутатом Калуської міської ради Олегом Савкою.

Як Олег Савка опинився в Народному русі України?

Будучи студентом, брав активну участь у Помаранчевій революції. В Прикарпатському університеті був одним з ініціаторів революційних подій: блокували “білий дім”, на Київ їздили. І, власне, ми тоді гуртували молодь Калуша. І штаб тих революційних подій був у Народному русі України. І автобуси відправлялися від Народного руху. Відповідно, коли закінчилася Помаранчева революція, а в нас той юнацький максималізм і запал не закінчувався, хотілось дальше втілювати ті ідеї, за які ми стояли на Помаранчевому майдані. Власне, тому і шукали партію, яка би ті ідеї продовжувала. Ну і логічно, що це став Народний рух — організатор тих подій в Калуші.

Позаду нас залишки колишнього кінотеатру “Відродження”. На площі біля кінотеатру і відбувалися основні події Помаранчевої революції в Калуші. Зараз ситуація довкола цієї ділянки є однією із найбільш обговорюваних у місті. Яке твоє ставлення до цього всього?

Моє особисте ставлення, як і ставлення більшості калушан до такого існуючого стану справ з кінотеатром є негативним. А ставлення партії Народний рух України, яку я представляю, яка в каденції коли надавалося, продавалося приміщення, а потім земля, мала (мається на увазі фракція партії НРУ в міській раді — авт.) також негативну позицію. Була тим голосом “вопіющого в пустині”, подавала протести прокурору і намагалася захистити інтереси громади. Ми досі не змінили своє ставлення. Тому, що влада, ідучи на поступки інвестору завжди має залишати за собою якісь механізми впливу на інвестора. А коли вона цього не робить — вона просто зливає інтереси калушан і робить всі майбутні покоління заручниками тої ситуації, у яку вона вводить місто.

Став ти депутатом. Дали тобі посвідчення. Запросили на перше урочисте засідання. Ти прийшов. І що?

Перші, напевне, два-три місяці це було навчання на своїх помилках методом проб і помилок. Тому, що нове скликання, дуже строкате політично. Відповідно, важко було налагодити діалог з виконавчою владою, з міським головою.

Початок, скажемо так, був такий не дуже, більше в мінорі. Тобто, якоїсь роботи, власне як депутата, по вирішенню проблем містян, по вирішенню проблем свого округу не було. Але, з часом, протягом першого півроку, вникнувши в суть роботи, воно перейшло вже в якусь таку колію більш плідну.

Ти відчуваєш, чи ви як фракція, ви відчуваєте відповідальність за стан справ у місті?

Я, в першу чергу калушанин. Я тут народився. Тут живе моя дочка. І я думаю, що тут будуть жити мої онуки. Вірю в це і надіюся. І тому, звичайно, що ми відчуваємо цю відповідальність: я і наша команда рухівська. І переживаєм це не тільки як депутати, але і як громадяни цього міста. Відповідно, всі ці проблеми вони не є проблеми нашої каденції — вони є проблеми, скажем, нашого життя. Тому так ми і ставимось. І всі ці невирішені такі болючі проблеми, які залишилися нам з попереднії каденцій, які виникли в цю каденцію, які залишаться на майбутнє, вони для нас, звичайно, є болючими. І мивідчуваємо свою відповідальність. І що хоча би свою лепту вкласти у їх вирішення.

Ви маєте вплив на ситуацію в місті?

Звичайно, хотілось би мати більший вплив. Але кожен громадянин міста має свій вплив, коли він висловлює свою активну позицію. Тим більше депутат, якому громадяни делегують представницький мандат. Він також має вплив: своїми виступами, зверненнями, стуканням в двері виконавчої влади в двері органів державної влади. І я намагаюся свій мандат, свої повноваження як депутата в цьому плані використовувати.

Але, звичайно, ці повноваження є обмеженими. Обмеженими як законодавчо, так чисто фізично як людини. Тому вирішити їх, багато проблем комплексних, починаючи від екології, закінчуючи, навіть, нашими комунальними підприємствами, я думаю, вирішити їх навіть всьому депутатському корпусу буде нелегко вирішити за рік чи за два. Не те, що одному депутату чи депутатській групі.

… юнацький максималізм, ентузіазм, бажання щось змінювати дуже часто більш досвідчені, але менш морально стійкі люди використовують для своїх цілей.

Що би ти хотів сказати молодим людям, які зараз думають чи варто брати участь у виборчих перегонах?

Якщо брати з свого досвіду і радити те, що пережив я, то в першу чергу я раджу молодим людям не покладатися на когось. Не надіятись, що хтось за них вирішить їхні проблеми. А також, не зневірюватися. Не зневірюватися в тому, що може бути краще. Не зневірюватися в тому, що має бути так, як правильно, а не так, як є. І не давати себе використати. Тому, що юнацький максималізм, ентузіазм, бажання щось змінювати дуже часто більш досвідчені, але менш морально стійкі люди використовують для своїх цілей. Тому, як то кажуть, раджу бути “мудрими як голуби, а хитрими як змії”. Йти до цілі, але водночас не вірити в рожеві казочки, не вірити в те, що будь-що можна дуже легко вирішити. Але, водночас, вирішити можна все — спільними зусиллями.

Який досвід дало балотування на довиборах до Верховної ради 2016 року?

В першу чергу досвід спілкування з мешканцями сіл. Тому, що я балотувався в обласну раду в 2010 році, був начальником штабу Народного руху, в той час виборчого. Практично по всіх округах ми працювали. Дуже багато спілкування було. І після того, допомагаючи фракції Народного руху, ми знали проблеми міста. Проблеми багатьох сіл, особливо сіл, скажемо, таких периферійних у районі були для мене новими.

Фактично, ця кампанія дала мені можливість об’їздити Рогатинщину, Калущину, частину Галицького району. Це ще один шар проблем, яких з міста не видно. І сьогодні, коли ми вже йдемо не як одне місто, а як Калуська територіальна громада, велику частину якої становлять, власне, землі сіл, які до нас приєдналися, знання цих проблем, я вважаю, що воно буде для мене тільки позитивом.

Чи готовий Олег Савка стати мером? І чи розглядаєш ти для себе таку можливість?

Коли я у 2005-му році вирішив приєднатися до Народного руху України і почав займатися громадсько-політичною діяльністю, я вже тоді для себе вирішив, що якщо буде доцільність, я повинен зайняти будь-яку посаду, де я зможу зробити найбільше добра для своєї громади, для своєї держави, для свого народу. Тому, я завжди готовий, коли в цьому є потреба.

Питання доцільності мені йти на цих прийдешніх виборах, балотуватися на посаду міського голови, воно зараз в нас дискутується. Тому, що Народний рух України — це класична партія, яка має нормальні розвинуті структури, має хороше членство і за свою тридцятилітню історію виховало нормальні кадри, які готові зайняти багато посад у місцевому самоврядуванні і в державній службі. Тому, в принципі, в нас йде внутрішня, так скажемо, дискусія, своєрідний праймеріз. І я вважаю, що якщо мої побратими вирішать, що я гідний — тоді буду кандидуватися.

Народний рух України в Калуші пройшов значний еволюційний шлях. До середини 2000-х це була партія, яка утворювала більшість чи довкола якої створювалася більшість. Потім ваші представники вже були у меншості. Окрім того пройшла зміна поколінь. Старших депутатів замінили молоді. Розкажи трохи про ці процеси.

Насправді, моя життєво-політична стежка в цей період тільки починалася. Тому воно для мене дуже близьке взагалі. Це влиття в Рух, це був мій політичний старт.

… до влади треба дорости. До влади треба пройти певні етапи, щоби, як то кажуть “не з Івана в пани”

Я не прихильник взагалі починати кар’єру з партії влади. Тому, що до влади треба дорости. До влади треба пройти певні етапи, щоби, як то кажуть “не з Івана в пани”. Тому єдиним моментом, тоді мінусом після Помаранчевої революції, думав чи долучатись мені до Руху, чи шукати ще щось, було те, що це була тоді партія влади. І, в принципі, я вважаю, що політичний лідер має сформуватися як лідер державний чи лідер місцевої громади привівши свою партію до влади, а не десь заскочивши в якийсь там останній вагон і скориставшись певним соціальним ліфтом. Тому вийшло так, що коли я почав, власне, активно діяти в лавах Руху то рух практично вже втратив ті позиції. Практично той рік, коли я долучився до Руху в місті відбулися зміни влади.

В місті прийшла влада, яка була не дуже дружня до Руху. А якщо сказати так більш відверто, то була дуже вороже налаштована і до нашої молодіжної структури, і до наших молодіжних ініціатив. Я за це вдячний долі. Тому, що це було певним гартом, певною школою такою життєвою. І яка була набагато краща, ніж просто десь там бігати по владних коридорах і комусь папочки носити.

Багато людей, скажемо, опортуністів, які трималися тоді біля Руху за рахунок того що Рух був при владі в місті, вони дуже швидко відтекли і перейшли до нової влади. І тому нам стало легше поміняти, зробити оцю зміну поколінь, тому, що залишились або дійсно ідейні рухівці, які там від початків незалежності, або молодь, яку ми самі привели, яку ми переконали, яку ми навчили, виховали, мотивували. І ця молодь за короткий час зуміла перейняти той рухівський прапор, і спочатку в молодіжному Русі, а потім і в Народному русі України, по суті прийти до керівництва. Тобто, ми виростили свої кадри партійні. І це один з основних здобутків наших як в партії, я вважаю.

Як змінилось твоє життя відколи ти став депутатом? Бо побутують думки, що вони там збагачуються, їм вічно щось до рук прилипає і тому подібне.

Про те, що побутують думки, так почну трохи звіддаля. Найбільше, що мене з думок, які побутують, це віра така сліпа серед людей, що депутати місцевих рад отримують заробітну плату. Оце найперше питання, коли мене там зустрічають: “О, ти депутат, скільки ти заробляєш?” Коли вони чують, що це на громадських засадах, в людей такий когнітивний дисонанс. Вони не знають, або не вірити, або це щось таке. А для чого тоді?

Насправді, я з 2005 року займався громадсько-політичною діяльністю, певним соціальним волонтерством. Тому вирішення проблем громадян, збирання різних підписів, петицій, боротьба за певні питання в той час була, можливо, навіть більше без депутатського мандату вдавалася.

Депутатський мандат, він більше зобов’язує. … ти вже повинен не тільки вимагати від влади. Ти повинен напрацьовувати разом з владою певні механізми вирішення.

Депутатський мандат, він більше зобов’язує. Тобто, ти вже повинен не тільки вимагати від влади. Ти повинен напрацьовувати разом з владою певні механізми вирішення. А є певні законодавчі обмеження, є певні ресурсні обмеження, коли влада в певній мірі немає всіх ресурсів, щоб питання до кінця вирішити. І тут ти сидиш і бачиш ситуацію з двох сторін. І це стало для мене, власне, новою перспективою бачення. Тому, що я завжди бачив це з сторони людей. Зараз я бачу як це бачить виконавча влада. Але сказати, що я втратив бачення людей, я все рівно залишаюсь завжди з людьми. Навіть як депутат, я все таки, маю представницький мандат, а не виконавчий. І я не розумію, коли людям кажуть: “Це неможливо. Так буде, бо інакше бути не може. Ми все вас розумієм, але нічого зробити не можемо”.

Політична імпотентність — це одна з найгірших форм імпотентності. І народ від цього втомився.

-Реклама-